Через два дні осінь

На ставку.Рибалка.

До Дня незалежності.Підволочиськ - 2011

Думки: Захистимо демократію!

Думки: Захистимо демократію!

Захистимо демократію!

Один день скалатського літа.

Празник 002

Speak Softly Love - Andy Willams - (Türkçe altyazı)

Празник на Спаса в Скалаті 19.08.2011р.

Минуло скромних двадцять літ,                    Нам кажуть:"Криза і біда
Як Україна незалежна                                    Обсіли неньку-Україну!»
Влетіла  ластівкою в світ -                              І в груди б’ються «гопода»,
Нарешті матінка воскресла!                          Нову плануючи руїну.
                                            
Із глибини сумних століть                               Та дружно всі вони мовчать ,
Нестримно воля проростала                          Коли питають  за прибутки -
Серед біди і лихоліть                                        За кризу ця пихата рать
Міцніла,дужчала,вставала!                             Свої подвоїла рахунки.

Союз пішов у небуття.                                       Не в наших банках їх бабло -
А ми,розвинута країна,                                     В офшорних зонах за кордоном.                                
Ступили у нове життя,                                      Там в них і гроші,і житло.
Як та безпомічна дитина.                                 Бо там вони поза законом.

«Процес пішов».Відчили всі,                          Який придумали для нас,..
Як нас почали грабувати                                  Вони ж боги ,обранці долі -
Під прапорами горя й сліз                               Новітній,модерновий клас,
На світ з’явилися магнати.                               На українському роздоллі.

Скупили і забрали все,                                      Війни не треба,голодів -
Що вже належало народу                               Самі поплентаємось світом,
І плюнули нам всім в лице…                            Коли нам солов'їний спів
Тепер узялись за свободу!                               Вже не замінить кусень хліба.

Народ у злиднях,..мов раби,                           А хто залишиться – в раби.
Немов чужі в своєму домі.                               По рабськи жить,рабів плодити,
Нам же казали: «Ви козли!»                            За шмат гнилої ковбаси
Ми ж хизувались,що свідомі!                          Строєм на вибори ходити!

Мільйони наших по світах                                Біда ж не в бонзах,глитаях ,
Шукають щастя ,копійчину.                              А у душі,що підлість знає.
А хто лишився,той дав мах -                                              Це від диявола медалі!
                  
                               Віктор Феськів м.Скалат 2011р.
                          

"Коли вгорі - негода і лайно..."
Внизу наруга і руїни -
Вже не здіймається крило,
А опускаються коліна.

Де була віра та любов
І світло у кінці тунелю -
Ми не позбулися оков
І не послухалися нені.

Куди пішли?І що знайшли?..
Біду,убогість і розпуку.
Ще довго прапори несли -
Ізвічну українську муку.

Все продали і продаєм...
Ще совість спить (не розбудили).
І віримо чомусь чужим -
Не знаємо своєї сили.

Яку втопили у Дніпрі,
Розпорошили по всім світі.
І виростаєм на смітті ...
Держави нерозумні діти.

І хай там валятся мости,
Нехай руйнуються дороги,
Ми хрест свій мусимо нести
Через буремні дні,тривоги.

І згине тьма,настане день,
Згорить сміття - земля прозріє.
І серед розбрату пісень
Ми возродитися зумієм!

                                      Віктор Феськів                                                                                  м.Скалат 2911р.

 ‎"Коли вгорі - негода і лайно..."
Внизу наруга і руїни -
Вже не здіймається крило,
А опускаються коліна.

Де була віра та любов
І світло у кінці тунелю -
Ми не позбулися оков
І не послухалися нені.

Куди пішли?І що знайшли?..
Біду,убогість і розпуку.
Ще довго прапори несли -
Ізвічну українську муку.

Все продали і продаєм...
Ще совість спить (не розбудили).
І віримо чомусь чужим -
Не знаємо своєї сили.

Яку втопили у Дніпрі,
Розпорошили по всім світі.
І виростаєм на смітті ...
Держави нерозумні діти.

І хай там валятся мости,
Нехай руйнуються дороги,
Ми хрест свій мусимо нести
Через буремні дні,тривоги.

І згине тьма,настане день,
Згорить сміття - земля прозріє.
І серед розбрату пісень
Ми возродитися зумієм!
Віктор Феськів м.Скалат 2911р.

На рибалці

Ноктюрн 1

Старі друзі в Скалаті.

http://www.tvigle.ru/people/viktorfeskiv/video/511bb21e68fc72665e1e927f88e7477c

Старі друзі в Скалаті.

Віктор Феськів 

Для теперішньої влади назад дороги немає.Це розуміють всі.Сьгодні судять Тимошенко,Луценка,а завтра будуть судити тих,хто стояв під прокуратурою під час суду,соратників,однопартій​ців.Цей подих 37-го вже витає в повітрі.Влада відчинила ящик пандори.А спішать тому,що знають: осінню під прокуратурою був би мільйон,звачаючи на зубожіння народу і збільшення цін на енергоносії,падіння купівельної спроможності людей..Можна тільки уявити,чим це все закінчиться...І вигідно це недругам та й не тільки(в час екомічної зризи) і плані економіки,і політики.Нестабільність на Україні вигідна конкурентам особливо в економічній сфері.Попри все можна і здобути політичні девіденти впливу на слабку державу,особливо в галузі енергоносіїв,яка може звести нашу незалежність до статусу англійської королеви.Для одних сьгоднішні події - це гроші,а для інших - політика, знищення України як незалежної держави.

Дощі в Скалаті

Василь Махно " Джаз з Орфеєм " Нью Йорк США

З нових поезій Василя Махна

Василь Махно

Дубно, біля Лежайська

 

Моніка витисне швидкість зі «Шкоди».

Липень за Сяном зелений  як кукурудза.

Моніці запах цигарки не шкодить

звичка яку вона взяла зі школи:

пачка в кишені – спідничка куца.

 

Ми що мчимось наче карні злочинці:

я - від Нью-Йорка в кінець сорокових

Моніка втягши рамена й ключиці

між вантажівок зухвало промчиться,

цвіту картоплі сиґналить й коровам.

 

В Дубні що біля Лежайська над Сяном

дитинствами батька я переходжу

і хмари- наче корови - летять так само

і діти  біжать у трави за псами

а я наздогнати їх хочу

 

В цьому поверненні каже до мене Моніка

-щось калатає в серці  й дуднить -

ламає як наркомана чи алкоголіка

що вона знає ця випадкова полька

що мені треба від цього Дубна?

 

Може й на мене чекає переселенчий вагон

батько чекає - брат його й сестри.

Офіцер нас виводить на зимний перон,

ми залишаєм землю і западаєм в сон

поміж Різдвом і Сильвестром.

 

Але Моніка каже що їдемо до Ланьцута

ставить диск з гітами «Czerwony girary»

wi?c po drodze – співають знайоме й забуте

-дихання тепле й свічка задута -

і п’ятилітній тато подібний на хмару

 

я сиджу в авті і майже не чую мотора

ні «Czerwonych gitar» - ні розповідей про Марисю

Моніка знає мій потяг рушить в вівторок.

Я бачу п’ятьох дітей що залишають обору.

Я бачу як Дубно злітає у піднебесся.

 

 

VM