вівторок, 5 листопада 2013 р.

понеділок, 4 листопада 2013 р.

пʼятниця, 1 листопада 2013 р.

пʼятниця, 23 серпня 2013 р.

Так і живемо


Які люди,така й держава.Нарікати можна тільки на себе.Любимо чиновників - вони плодяться,миримся з корупцією,безладом,хамством - це і отримуємо.Якщо люди захочуть жити по-іншому,держава зміниться,якщо ж далі "добре" буде жити в цьому болоті,то так і буде...Менталітет...
Чи потерпіли б такі знущання над собою,скажімо,в Польщі, Чехії,Італії?..Кожен знає,що ні.Ми терпимо.А та мала частина людей,яка готові будувати нове життя,змінювати, творити, не може самотужки це зробити..
Про гордість за державу.В нас держава,вірніше, державний апарат антинародний,бо захищає тільки свої інтереси - тих олігархічно-кримінальних унрупувань,які "керують парадом" на Україні.Гордість відчуваємо хіба за героїчні сторінки нашої історії і ту благодатну землю,на якій живемо,де все є,щоб процвітати.
 Чому ж так все погано для простих людей? Простий приклад: з кожної літри бензину збирають податок на дороги.Це грандіозна сума! А дороги в нас які?!.Хіба дурень не розуміє,куди дівються кошти.Про що можна ще говорити,коли дурять людей відкрито.Кожен бачить дороги наші...І так всюди.

Якщо люди це зрозуміють,відчують ,а це може статися,коли в них почнуть відібрати останнє і кожен день проводити екзикуцію, підносячи податки і не підвищуючи зарплатню,доводячи їх до жебрацького стану,коли не буде за що полікуватись,не буде харчів,а за кожне слово проти влади - тюрма,тоді,можливо, щось і станеться...
Віктор Феськів

Перше причастя в Скалаті 18.06.2013р.

субота, 8 червня 2013 р.

Двоє



Вона підійшла до ліжка,нахилилася і почала лоскотати його в п'яти.Він щось бурмртів,інколи змахував руками,ніби мухи обганяв,
Вона саміялася,присівши на краєчку ліжка.
Він відкрив очі.Веселки вирвалися з-під повік його і вхопивши її за шию,притулили до своїх грудей,де клекотало серце,що,здавалося,ось-ось вирветься на волю.
Її волосся закрили веселкові очі, а руки лебедями пірнули в море почуттів,потягнувши за собою все її єство.
…Рипнули двері,але на порозі нког
о не біло - увірвався вітерець,підглянув,торкнувся її плеча і затиг у фіранці,спостерігаючи за дійством.
…Задзвенів будильник, прорізавши скроні.
Потягнулася рука,вхопила його за голову - і кнула до стіни…Кришка злетіла - і з нутрощів вирвалась пружина,здивовано зойкнувши ,
завмерла на череві часу,який зупинився.Здалося,що та пружина стримувалоа вісь простору,обмежувала думки та мрії,надії і сподівння....
…Ковдра сповзла з ліжка,покрила убогість механізму,а Вони летіли крізь простір,пронизуючи його...
Час зупинився...
В.Ф.