субота, 22 жовтня 2011 р.

Межа Де та межа підступності і хамства? Де ті мечі,що покарають їх?.. Нема..?І під мовчазність "одобрямся" Приймаємо у серце новий гріх. Де паростки здобутої свободи?.. (вже мав би колос наливатися теплом). Ми ж ще шукаєм переправи,броду І боремось (в своїх думках) зі злом. Ще не махнув нагайкою правитель,- А вже упали на коліна ті, В кого диявол,певно,покровитель І найцінніше - підлість у житті. Ще не дзвенять кайдани на дорогах. Не кличуть у обійми Соловки. А на своїх... розхристаних канонах По - іншому записують думки. Що ж ті,продажні і безликі?.. Молитимуться іншим вже "божам", Щоб із нових престолів їхні пики, Як еталон показували нам. Обман...Далеко ще до краю?.. Та він спаде,як ранішній туман. І заспіває соловейко в гаю - Зів'яне чемериця і дурман.

середа, 19 жовтня 2011 р.

Василь Махно Шахтар дідо по лінії матері - криворізький шахтар Василь Кардинал - не любив комуни яка закисала в провінції з поетом й священиком Ернестом який Карденаль по суті однофамільці революцію дідо також не любив: тому добував руду був солдатом - одружився на Анні Погрібній віршів він не писав і на цьому зника - наче птах на льоту - з Ернестом їхня подібність дідо любив свого пса при синіх очах - рибу з Джуринки - легені його - засипані пилом руди – грали басами як міхи з Евангелії знав напам’ять куці прості уривки у кухні розпалював віхтем соломи - яку приносив на розпал в подертій місцями вереті і як колишній солдат не любив дивитись воєнні фільми коли падав сніг він дивився на світ з віконця вертепу тому був вільний дідо також казав що його кликали вчитися до семінарії голос мав що летів наче голуб й покритий золотом і так само ходив би з Христом з Юдеї аж до Самарії поміж вином і голодом але він був шахтарем – йшов на осліп у напрямку штольні казав що смерть шахтаря у сні - тобто в словах невловимих і в смерті своїй лежав він золотою рудою у товарнім вагоні перед яким пагорби і долини знаю що щось записував - виводив у зшитках свої каракулі і те чого мені не сказав тепер я також знаю коли полечу у лютому до зеленого Нікараґуа може скажу про це Карденалю 2011

неділя, 2 жовтня 2011 р.


Коли в державі негаразди,з'являються різні секти,неформальні структури,як остання надія для тих,хто втратив сенс життя.Олігархи вибудавали такі структури в державі,де все для них.Вони створили систему збагачення,підкрілену різними законами,що самі приймають у ВР.За отсанніх 15 років це все настільки зарегульовано,що грошові потоки потекли одним руслом у відповідні кишені,залишаючи основну масу громадян без засобів існування.А це все,звісно,призводить до соціальних вибухів,яких так багато в сучасній історії.Дійшло до парадоксального:людина,яка працює на землі,сфері побуту,освіті,культурі...,не може забеспечити достойне життя собі і родині.Сьгодні не вигідно продукувати - вигідно перепродувати,тому і ціни такі непомірні при мізерних зарплатах. Здається,що це розуміють і знають усі,але "віз котиться" до провалля,що держимордам зовсмі не треба освічених людей,не потрібно створювати людські умови життя ,Їм не потрібні дороги,екологічно чисті продукти,добротні медецина та освіта. Моливо,бо своє життя і життя родини бачать за державним кордоном,ди вже прикупили нерухомість,відклали грошенята в банках,а тут підробляють.
 Тому вважаю,що розвалити  споруду секти - не вихід,потрібно боротись з корупцією , свавіллям олігархів і чиновництава,на стражі яких стоять силові структури,що час від часу отримують "на життя" чи то підвищення зарплат,чи збільшення повноважень.
Щоб це все утримати в  стані "статус кво" потрібна диктатура,що і стараються зробити сьогодні,одягнувши маску добродія.А диктатури на Україні не витримували довго.Це може бути та остання крапля,що переповнить чашу терпіння народу.